Президентська булава срібна, але повністю визолочена, її вага – 750 грамів. Складається вона з двох порожнистих частин: рукоятки й так званого яблука. У них «секрет» – тригранний стилет із булатної сталі з вигравіюваним позолотою латинським девізом «Omnia revertutur» («Усе повертається»).
Історія має багато паралель і закономірностей. В усякому разі люблячий порядок людський розум намагається виявити їх у всьому, з чим стикається - так простіше сприймати дійсність, так можна будувати прогнози і вдивлятися в примарне майбутнє. Новітня історія України піднесла сюрприз любителям вишуканих форм, відзеркалила перших президентів молодої держави. Два Леоніда і два Віктора створили дивовижну симетричну структуру, при погляді на яку в голові виникає безліч аналогій і асоціацій.
Почнемо з найбільш очевидних. Перші - носії ментальності Західної України, Другі, - Східною. Перші - почали своє правління з небувалого підйому громадської активності, яку самі і викликали, Другі прийшли під час загальної депресії і розчарування (причиною яких, знову ж таки, з'явилися невмілі дії Перших). Перші - інтелігенти і хороші оратори, Другі, - люди, на перший погляд, недалекі і оратори такі собі. Перші формували зовнішність держави, різко міняючи його звичні контури, після чого топталися на місці, Другі (принаймні перший Другий) поволі, але неухильно обтісували застиглу фігуру, надаючи їй потрібну форму.
Найпарадоксальніше, що не дивлячись на всі звинувачення в антидержавницькій позиції три перші Президенти були справжніми патріотами своєї держави. Не думаю, що виключенням стане і четвертий. Як не стараються нас в цьому переконати, "Quand un roi perd la France" - не наш випадок. Посада зобов'язує. Проблема в тому, що замість збалансованого курсу кожен Президент будував свою Україну, упираючись на чомусь одному.
Леонід Перший різав по живому, розриваючи всі зв'язки з імперським минулим. Хвороблива процедура проводилася без наркозу, але була життєво необхідною - ми понесли масу втрат, дещо аукаєтся до цих пір, але ми вижили і приготувалися до затяжного одужання.
Леонід Другий облаштовував нове тіло як міг, створюючи пострадянське, бюрократичне, напівмафіозне, але все таки українську державу, в якій він як дбайливий господар, що зібрав все, що залишилося від попередника, спробував запустити ці проржавілі машини в автономному режимі. Як повелося, не обійшлося без мату і ізоляційної стрічки. Абияк, але все це працювало і навіть скопило певний запас економічної міцності разом з певним запасом народної самосвідомості.
Віктор Перший почав ламати багато що з побудованого його попередником, направивши нашу ж енергію проти нас самих. Історія ще встигне оцінити по гідності цей крок Президента - йому вдалося досі неможливе. Обдерши радянське лушпиння у найбільш свідомих, розпаривши і підготувавши самих несвідомих, він отримав хороший заділ на майбутнє. Не дивлячись на суперечності, що здаються, ми приречені стати єдиним народом. Я зрозумів це вчора, коли прислухався до того, що муркоче собі під ніс мій напарник. Ця людина, що сумує по СРСР, що говорить виключно російською мовою, шанобливо відзивається про сусідню Росію і її лідерів, заздрить порядкам, що панують там, наспівував Гімн України.
Підозрюю, що правління Януковича багато в чому буде схоже на правління Кучми, але багато в чому ж і відрізнятиметься. Йому навряд чи вдасться добитися неймовірних успіхів у сфері економіки, але нас безумовно чекає економічне зростання. Сумнівно, що він подолає корупцію, але дуже ймовірно, що з нею відбудеться те ж, що і із злочинністю під час правління його попередника - вона перестане бути такою волаючою проблемою. Ми не станемо членами ЄС і не увійдемо до НАТО, але багатовекторність і гра на інтересах наших найближчих сусідів йтиме нам на користь.
Янукович приречений був стати Президентом, як би до цього не відносилися його супротивники. Та варто віддати їм належне - добре, що він став ним на п'ять років пізніше, ніж планував, як би про це не жаліли його прихильники. Він стане нашим українським Ніксоном - непопулярним, висміюваним, жорстким, але ефективним. А головне, що ми житимемо далі і упевнено дивитися в майбутнє. Потрібно пам'ятати - Omnia revertutur - і погане, і хороше.
Президентська булава срібна, але повністю визолочена, її вага – 750 грамів. Складається вона з двох порожнистих частин: рукоятки й так званого яблука. У них «секрет» – тригранний стилет із булатної сталі з вигравіюваним позолотою латинським девізом «Omnia revertutur» («Усе повертається»).